поцчіму тоблєдкі п'ют, а вотку жрут?

[diversey_ua]

утром нас розбудили пєтіні родітєлі (ібо наступило 13 липня - імєнношо день народження фунтіка)
батя витянув пляшку, а мама приготовила закуску, ми з благодарностю похмелились і трєбовалі продолженія банкєта
но нам нагадали, шо вже неділя і пора собирацця на поєзд до львова, ібо служба нє ждьот
воєнні збори це дєло канєшно серйозне, но в той момент нам показалось шо както мєлко прєкращать такий чудєсний празнік ізза глупих людєй у мундірах

для віду ми канєшно согласились, мама дала пєті сумку з харчамі і ми почесали в місто
спочатку ми заїхали до мене, де моя мама тоже спакувала мені шото домашнє в котомку, причом сказала, шо мені очєнь повезло, шо баті нема дома
а потом ми втройом подались до льончика, потомушо в общазі канєшно нєогранічєна свобода, но коли тобі 20 з чємто лєт прєнєбрєгать возможностю мати в свойому распоряжєнію цілу двокомнатну квартіру ну нікак нізя

развлєкались ми там три дні
за це врем'я через квартіру пройшло множество людей
більше всього запомнився льонін вуйко з села верхня калуського р-ну, який розбудив нас утром в понеділок, потомушо приїхав в калуш по якихось ділах
ми предложили йому по піісят і з хати він не вийшов до вечора, такшо діла він не порішав і вопше ледь вспів на послідній овтобус додому
ше до нас приходили дєвушкі, но до середи це нам уже почало надоїдать
послєдня партія, яку ми пригласили в гості прямо із балкона, хоть і не отлічалась високими моральними качєствами, но після того, як льончік забичкував папєросу (він сам утвєрждав шо тіки збив пєпєл) в ногу одній із них, цих бабочок змило будто тайфуном
карочє в четвер ми таки виїхали до львова

про нашу самоволку (ггг кстаті льончик був самашеччим фонатом жанклода ренклода вандама) так би ніхто і не взнав, но приїхавша на слідующий тиждень із одеси льоніна мама найшла в холодільніку голубці проізвоцтва моєї мами і приперла льоню до стінки
придумать якуто фонтостічєську версію появлєнія таких сложних кулінарних іздєлій в квартірі льоня не сумєл і здав нас з потрохамі
льоніна мама работала пєдагогом в тій же школі шо і моя, тому і для моїх предків моє участіє в цій ескападі не осталось тайною
правда мій батя (як і тато льончика) тіки посміявся
пєтіні родітєлі так ніпрощо і не взнали, но вони б несильно удівлялись - пєтя був мастєром попадать у всякі пєрєдєлкі, про шо ми возможно ше напішем