апчьом, апчьом... ніапчьом ©

сьодня вулиця, де ми паркуєм свої овтомошини приєжжая на роботу, була призначена для чісткі від ковра із жолтих лістьєв, які понападали туда в связі із осєнью
обично цей процес проводицця так - дньом раньше на стовби і стовбури з одної сторони вулиці вішають картончіки з написом "паркування заборонено від 9 до 3"
а на слідующій день їх переміщають на другу сторону

постоянні житєлі вулиці єсєссно готовляцця до процесу звечора і організовано переставляють свої транспортні срєцтва на ту стороні, де не чистять
на тротуарах і газонах тут паркувацця не положено, тому понаєхавши туда зранку ти охуїваєш від тісноти, з якою вони там стоять, і їдеш шукати куда б всунуть свого желєзного коня ггг
само собою на сусідніх вуличках історія повторяєцця, такшо місце можна знайти тіки єслі якись буржуй виїде на роботу, а ти окажешся бліже всіх желающих
вопшем я і два мої кєнта запаркувались достаточно далеко - мінут 10 пішки, шо не так і погано для фізічєского развітія, но враховуючи 60 ступєньок між поверхами, якими ми цілий день бігаєм туда-сюда, щас виглядало абсолютно ненужним

тому шоб не повторять процес прогулки і поіска паркінга на обід ми не поїхали, як обично, а рішили просто заказать піцу
побачивши через вікно мошину розвощіка, який канєшно же метався в поісках паркінга, я вийшов надвір
чувак дав мені коробки з піцою, взяв дєньгі і спитав: "ти звідки з україни?"

я рєально охуїв, ібо того я сказав два слова "how much?"
ми обмінялись парою фраз (чувак оказався з трускавця) і він поїхав розвозить піци дальше
прінєся піцу і усєвшись обідать я всьо не міг понять як він мене вичислив, даже провірив чи не нарисований в мене на лобі тризуб, но версій не було

аж тут я замітив, шо на коробкі чорним по білому напечатано моє ім’я
отак паляцця шпєйони - звониш по піцу, а вони за номером телефона уже знають хто ти і гдє живьош


з.і. а снігу у нас нема