жалоби на олкоголізм? а хіба людям дали іспробувать вкус нектару? ©

продолжим прєданья старіни глубокой

однажди літом, коли у нас були місячні (в смислі тривали один місяць) збори на воєнній кафедрі, ми перебували на вихідних в рідному місті-героїв калуші
прочитавши в газєті "оріана" (бувший "калуський хімік" кажись чи якось так) про надвігающєєся спортивне собитіє у виді фудбольного мачча третьої ліги з участієм калуського опятьже "хіміка" я рішив посєтіть це мєропріятіє
самому іти мені не хотілось, тому я купив дві бутилки водкі і пішов агітірувать льончика (з яким ви уже знакомі)
льоня був дома один - євонний папік їбошив на стройці в чехії, а мама уєхала до роцтвєнніків в адессу
це мені очінь даже понравилось і ми рішили для старта випить пляшечку прямо там, тємболєє закускою льоня був обєспєчєн нехило
півлітра ушла як чапаєв купацця і я вже було почав відкривать слідующу, як льоня предложив спробувать самогонки, яку вигнав батя перед від'їздом
шо дядя ваня знав толк в етом дєлє, я помнив по прєдидущіх візитах, тому согласився без упрошування
отак ми собі культурно сиділи, забувши уже про футбол і наслаждаясь суботою аж тут задзвонив тєлєфон
хто говоріт? слон звонила моя мама, яка передала трупку нашому кєнту і одногрупнику пєті по клічкє "фунтік"

отвлєчьомся: пєтя був тим тіпом балагура-шутніка, якого люблять вєздє в любой компанії
клічка його походила не від англійської валюти і не від мєри вєса
і даже не від зіцпрєдсєдатєля фунта із кантори "рога & копита", а від поросьонка фунтіка із савєцкого мультіка про цирк, тому крім фунт і фунтік употрєблялись ше разні варіації тіпа свиня, пацє, хрюша, кабан етцетера
петро був невисокий, рижий і щедро обсипаний веснушками, но многіє дєвушкі любили його самозабвєнно, очєвідно за чуство юмора (і за папу гінєколога)

так от, пєтя їздив по місту і збирав народ на свій дєньчік (удачно співпадающій з імєнінами), про який ми безсовісно забули в олкогольном угарє
не заставши мене, він удачно догадався засісти за тєлєфон і вицепив нас з льончиком
пєтя попросив нас оставацца на своїх мєстах і сказав, шо за нами уже виїхали
через 5 мінут ми погрузились в мошину і поїхали в підгірки (це пригород калуша), де в лісі уже всьо було приготовлено для празніка - димився кострік, пахло мясо і сиділи дєвушкі
дєталей празніка я щас канєшно не вспомню (і це не ізза прошедших лєт), но твьордо увєрєн, шо весь доступний асортімєнт алкоголя (напомінаю, шо дєйствіє проісходить в райцентрі івано-франківської області в кінці 90-х) був нами продєгустірован
ісчєзновєнія дєвушок ми даже не замітили
як не замітили і того, шо дето блізко полуночі начався дощ (про шо нам в 3 часа ночі сообщив фунтіків сусід, який зайшов на огоньок)

ми рішили не спорити із стіхією і достойно завєршить празнік
підгірківські пацани розійшлись по хатах, а нам пєтя прєдложив переночувать в літній кухні

to be continued

поцчіму тоблєдкі п'ют, а вотку жрут?

утром нас розбудили пєтіні родітєлі (ібо наступило 13 липня - імєнношо день народження фунтіка)
батя витянув пляшку, а мама приготовила закуску, ми з благодарностю похмелились і трєбовалі продолженія банкєта
но нам нагадали, шо вже неділя і пора собирацця на поєзд до львова, ібо служба нє ждьот
воєнні збори це дєло канєшно серйозне, но в той момент нам показалось шо както мєлко прєкращать такий чудєсний празнік ізза глупих людєй у мундірах

для віду ми канєшно согласились, мама дала пєті сумку з харчамі і ми почесали в місто
спочатку ми заїхали до мене, де моя мама тоже спакувала мені шото домашнє в котомку, причом сказала, шо мені очєнь повезло, шо баті нема дома
а потом ми втройом подались до льончика, потомушо в общазі канєшно нєогранічєна свобода, но коли тобі 20 з чємто лєт прєнєбрєгать возможностю мати в свойому распоряжєнію цілу двокомнатну квартіру ну нікак нізя

развлєкались ми там три дні
за це врем'я через квартіру пройшло множество людей
більше всього запомнився льонін вуйко з села верхня калуського р-ну, який розбудив нас утром в понеділок, потомушо приїхав в калуш по якихось ділах
ми предложили йому по піісят і з хати він не вийшов до вечора, такшо діла він не порішав і вопше ледь вспів на послідній овтобус додому
ше до нас приходили дєвушкі, но до середи це нам уже почало надоїдать
послєдня партія, яку ми пригласили в гості прямо із балкона, хоть і не отлічалась високими моральними качєствами, но після того, як льончік забичкував папєросу (він сам утвєрждав шо тіки збив пєпєл) в ногу одній із них, цих бабочок змило будто тайфуном
карочє в четвер ми таки виїхали до львова

про нашу самоволку (ггг кстаті льончик був самашеччим фонатом жанклода ренклода вандама) так би ніхто і не взнав, но приїхавша на слідующий тиждень із одеси льоніна мама найшла в холодільніку голубці проізвоцтва моєї мами і приперла льоню до стінки
придумать якуто фонтостічєську версію появлєнія таких сложних кулінарних іздєлій в квартірі льоня не сумєл і здав нас з потрохамі
льоніна мама работала пєдагогом в тій же школі шо і моя, тому і для моїх предків моє участіє в цій ескападі не осталось тайною
правда мій батя (як і тато льончика) тіки посміявся
пєтіні родітєлі так ніпрощо і не взнали, но вони б несильно удівлялись - пєтя був мастєром попадать у всякі пєрєдєлкі, про шо ми возможно ше напішем