горррри от ума...

однажди батько мого друга олега, який був бальшим начальніком і головою батьківського комітету, вибив для нашого класу путьовку в шешори на цілий тиждень
особе прєімущєство поїздки було в тім, шо вона припадала на празнічний період, общєізвєсний як "старий новий рік", а в наших краях знаний як "василя і маланки"
мінусом було то, шо нісмотря на то, шо ми були вже в 11 класі (тоість випускники) з нами мала їхать класна керівничка, про яку я вже якось вспоминав, расказуя про поїздку в мацкву

як часто бува в таких случаях мене настігла підла ангіна, ібо дньом раньше ми з кєнтами лазили закупацця олкоголєм в дорогу і пили холодне пиво (це ж січень, дібіли малолєтні!)
побачивши моє состояніє батьки рішили мене нікуда не пускать
не помню як я їх убіждав, но батя, любітєль народної медицини, почав примінять свої методи, в результаті чого на ранок я вже міг мало-мальскі говорить
а коли ми сіли в овтобус єсєссно на задні сидіння вдалєкє від зоркого глаза, разпітіє водкі і громкіє пєсні під гітару довершили процес лєчєнія і голос мій був звончє прєжнєго

поселились ми в якийто санаторій-профілакторій, де содєржатєльно проводили врем'я - там був басєйн і сауна, шо в 93 році не було ше столь розповсюдженим явищем
кромі того ми гуляли по селу, наблюдая як мєсне насєлєнія водить "козу"
побачивши дєвушок, "перебиранці" робили від шо собираюцця їх убить, ізнасілувать і з'сти (в проізвольному порядку), чим вводили наших однокласниць в состояніє нехилої ізмєни
дєвкі так боялись, шо коли ми якось нагрянули до них в комнату з познім візітом, то одна з них, свєта, услишав стук в двєрь, так тікала, шо вибила собою стікло на балкон

наші же отношенія з мєсними складувались на основі взаімовигодного обмєна
в санаторій вони пройти не могли (уж не знаю який там був розпорядок), тому бартер совєршався через балкон
ми їм на шнудочкє спускали папіроси "пріма" (з курєвом тоді був нехилий напряг), а вони нам за них приносили мєсну самогонку
як мені помницця, чемергез був мало шо не ядовитий, но вибирать нам не було з чого - бар в санаторії був закритий (напевно по причині празніків)

протягом дня наша мучітєльніца старалась держать нас під контрольом, но вечером коли вона засинала, начинався настоящій празнік жизні - ми пили, іграли в сєку на дєньгі, целавалісь-абнімалісь з дєвочкамі і горланили під гітару пєсні металікі і ганс-н-ровзес
а в послідній день перед від'їздом случілось чудо - відкрили бар
асортімєнт там був небогатий, так шо ми накупили якогось білого вина і потом з бутилками напєрєвєс лазили по коридорі уже нєвзірая на ліцо керівнички...

вопшем в шешорах мені очінь понравилось