високо сіжу далєко гляжу

львівський політєх імєє два спортівні клуби - баскітбольний для мущін і гандбольний для дєвочок
гандболісткі жили у нашій опщазі і були достаточно веселими і опщітєльними, ми частенько з ними вмєстє випивали і всьотакоє
однажди даже дойшло до того, шо іграли в гандбол прямо на калідорі, пока стрємітєльний польот мяча не вирубав в нокаут одного із кєнтів
но щас я не про ето
к нім часто заходили іменно одноклубнікі-баскітболісти і однажди ми мали счастьє побачить звізду українського баскєтбола - вітю заболотного
ізвєсний він був не своєю високою майстерністю і тєхнікою, а ростом - я тут найшов в неті свєдєнія про 239 см (мені шото казалось шо поменьше)
пользуясь цим він, пєрєдвігаючись нєспєша про площадкі, занімав позицію під щитом сопєрніка, де йому оставалось тіки піймать брошений мняч і положить його в кольцо
казали шо трєнєри найшли його практічєскі посеред поля десь на востокє україни
вони їхали мошиною, коли прєд іх глазамі показався трактор проізвоцтва харковського завода (такий з великими кальосами), біля якого порались два тракториста
при цьом один із них стояв на колесі, а другий стояв прямо на землі
трєнєри рішили не упускать таке сокровіщє і прямо спитали: юноша, хотітє іграть в баскітбол? юноша согласився
дивитись на вітю вопшем було страшнувато, но відвести глаза було невозможно - настіки його рост притягував взори любопитних
в студенцькій столові йому давали подвійні порції, а велику тарілку він брав не як всі люди знизу чи за краєшок, а прямо зверху всьой пятєрньой
граньоний стакан в його руці виглядав як стопочка, а півлітрова бутилка як "мєрзавчік"
както раз воврем’я якогось деньраждєнія у гандболісток к нам нагрянув міліцейський наряд (в нашому студмістечку було своє оддєлєніє)
два дохлячки облічьонниє властью трєбували прєкратіть разгул, а всіх нємєсних просілі удаліцца
вітя рішив включіцца в разговор і культурно попросив стражів правопорядка дати людям спокій, на шо ті відкрили варєжкі і нецензурними словами почали обзивать його і всіх присуцтвующіх
і тут вітя почав вставати із-за столу... у мєнтів фуражки уже здвінулісь на затилок, очі почали вилазити з орбіт, чєлюсті звисли, а процес вставанія всьо не прекращався
практічєскі упираясь головою в потолок, вітя громогласно спитав "які проблєми?"
отвєта у мусарів не найшлось і вони поспєшно рєтірувались...

щас вітя виступає в цирку дето в южній омерикі