- слухай, малий, хочеш заробити двадцять п'ять ере?
хлопець не зразу збагнув, що вона сказала. звичайно, чому б не заробити двадцять п'ять ере. але все залежить від того, що за це хоче від нього бeтан.
- двадцять п'ять ере - надто мало,- твердо відповів він.- тепер усе таке дороге... як ти гадаєш, скільки, наприклад, коштує п'ятдесятиерова скляночка морозива?
- думаю, що п'ятдесят ере,- хитро відповіла бетан.
- ото ж бо! тепер ти бачиш, що двадцять п'ять ере замало.
- скажи, а чи не можна взагалі обійтися без каміння? - мовила мама.- адже про все можна домовитись. адже на світі немає такого, про що не можна було б спокійно поговорити і дійти згоди.
- ні, є, мамо,- сказав малий.- наприклад, учора. я саме теж бився з крістером...
- і зовсім дарма,- перебила його мама.- замість битися ви могли б розв'язати свою суперечку словами.
малий сів біля столу і підпер руками розбиту голову.
- ви так гадаєте? - спитав він, блимнувши на маму очима.- крістер сказав мені: «я тебе наб'ю!» отак і сказав. а я йому відповів: «ні, не наб'єш!» то як же після цього ми могли розв'язувати суперечку словами? ви можете мені пояснити?
шото в дєцтві я ніхуя не обращав уваги на ці приклади просто-напросто-такі убойної логіки...