гдє царіца полєй?

7eon порадував:

репетиція ранку в дитсадочку.
на сцену вибігає хлопчик:
- я – веселий помідорчик, бла-бла-бла-бла-бла…
- добре, петрику
на сцені – дівчинка:
- я – червона полуничка, ла-ла-ла-ла-ла
- добре
хлопчик: - я – маленький далбайобчик, тра-ля-ля-ля-ля..
- юрчику, не далбайобчик, а баклажанчик! нумо, ще раз!
знову на сцені петрик: - я – веселий помідорчик, бла-бла-бла-бла-бла…
за ним вибігає юрчик: - я – маленький баклажанчик, бла-бла-бла-бла-бла…
- далбайобчик: ти - після полунички...

наівишшая матєматіка

ну раз вже так харашо пішло про інституцьких викладачів, то продовжу

про одного викладача ми наслухались ше на практиці від академщиків (які масово ізза нього і повилітали)
це був прохвесор вищої математики прокопович
тщєдушний маленький дядечко (як оказалось пожже) він був ужасом мчащімся на крильях ночі для всіх своїх студентів

про прокоповича ходили лєгєнди
розказували шо в нього вже було три інфаркта і обіжені ним студенти вовсю старались довести його до четвертого
вони іздєвались над його оранджовим москвічонком, царапали його ключами, плювали на лобовуху і всьотакоє
однажди будто йому додому прислали свіжоіздєланого гроба укомплєктованого вінками із надпісями "дорогому професору від люблящіх студєнтів"
но прокопович був стойкім і не здавався

годин на вишку в програмі відводилось дохуїща, більше чим на любий з предметів на першому курсі, тому оставалось або заставлять себе ходить, або бухать в опщазі до отупєнія шоб не бояцця послєцтвій
я лічно вчився в математичному класі, тому знанія мої заходили трохи дальше школьної програми, такшо я впринципі був спокоєн
но це пока мені не понравилось перебування в общазі в компанії водки-баб-патєфона замість відвідування скучних лекцій про потрійні інтеграли

тоді в політєхє була модульна сістєма (три модуля за семестр, 30+30+40 балів), по яким студєнт і получав оцінку
тоість написавши їх харашо, на екзамен можна було б уже і не ходити
правда, не прийшовши хотя би на один, ти уже не тянув даже на 4 (для четвьоркі треба було мати 71 бал)
зі мною іменно це і приключилось, один модуль я пропустив - ну нє шмагла я, нє шмагла

слідуючою проблемою було то, шо екзаменаційна оцінка формувалась як срєднєаріфмєтічєскє між балами полученими на модулях і на екзамені (із 100 балів)
на пітьорку треба було мати мінімум 88, а тому даже написавши ідєально, получити "отлічно" я всьоравно не міг
но шоб не опозогити маму-депутата вчительку математики, я обложився книжками і почав тщатєльно готовитись (на щастя остальні оцінки в мене вже були автоматом)
шоб не скучать по одіночкє, нас зібралось пять чоловік, всі остальні - двойочнікі на грані вилєта, з них двоє акадємщиків, які раньше ізза прокоповича і взяли академку
хотя мама казала шо пєдагога з мене не вийшло б ніколи в жизні (ви б бачили як я вчив малого брата табличкі множення! мене просто бісило, шо він такий тупий і не понімає шо 7 на 8 буде 56), но якністранно кєнтам мої пояснення якось помагали познать нєкоторі нюанси цьої сложної науки

такшо всі вони свою тройочку заслужено получили, ібо незаслужено у прокоповича ніхто нічого не получав
почті ніхто, зі мною він ізмєнив собі, бо прочитавши екзаменаційну роботу, оцінивши її в 98 балів і виконавши несложні арифметичні дєйствія по додаванню і діленню на два, він таки предложив мені шанс получить незаслужену пятьорку

я мав відповісти всього на одне питання, але в разі неправильного отвєта я получав всього лиш тройку, ну карочє пан чи пропав
ефект настойки валєріани ггг який я принімав перед екзаменом для успокоєнія уже почав проходити і я рєзонно рішив не іскушать судьбу, получив свою читвьорку і мирно розстався з вищою математикою і професором прокоповичом

(no subject)

розказує azolka, про тернопільський політєх

був собі хлопчик, закінчив бакалаврат і сам здавав екзамени на магістра. пройшов. побачив себе в наказі з печатками в холі університету (має фотки того наказу).
через кілька днів йому кажуть "вибачте, але ви вже не поступили. хочете пишіть листи, в мін освіти і все таке інше, але вам спокійніше буде піти зараз на спеціаліста".
натякнули що то ректор сказав внести в списки двох студентів, і значить виключити його (і певно ше когось). додали також багатозначне "і ви нічого з тим не вдієте"

отак, пацан
заткни їбало і хавай шо дають