нема на світі україни немає другого дніпра

ляпавко (оно же gvirinko) написала пост, в котрому предложила гєніальну і не побоюсь цього слова актуальну ідєю
приводжу пост полностю

так. коли вже нарешті відкриють реабілітаційні курси для тих, хто був ТАМ і чось повернувся СЮДИ.
я тут покишо накидала примєрний план занять:

тиждень 1:
Пн-Чт. всі збираються в одній залі і по колу розказують хто де був. їм задають купу питань допоки людина не виговориться. розповіді супроводжуються показом фоток на проекторі з детальним описом зображеного.
Пт. вечірка, апофеоз якої - привселюдне знищення всіх фоток та прочого хламу (поштівки з міськими пейзажами, використані квитки, буклети і всяка інша макулатура, привезена (бо нахоляву), або ше гірше - навіщось куплена). святкова кутя в глиняних глечиках.

тиждень 2:
Пн. перегляд націоналістичних фільмів
Вт. читання вголос щемливої укр. поезії та прози.
Ср. парадний одяг - вишиванка. танцюємо голубку.
Чт. прослуховування укр. етнічної музики. з підвиванням.
Пт. отчотний концерт. кожен читає 1 вірш напамять з кобзаря. співають нашепартизанських пісень. дівчата записуються в гуртки вишивки, хлопці на бойовий гопак. апофеоз - всі плачуть очищующими патріотичними сльозами. вручення сертифікатів. святковий борщ з пампушками. салют.

да, і френдіть балбєси
україномовне дєвочко із крима ето вам нє шо-лібо как