quasi una fantazia

наконецьто я найшов це чудо інженєрной фудбольной мислі - досить рідкісний по оригінальності 11-метровий, ісполнєний ігроками "аякса" в дальоком 1982 році
я неоднократно про нього чув, но ніколи не бачив
в нашом дворі регулярно йшли гарячі дискусії чи можна так розігрувати "пенальку", доходило даже і до синяків
вагомих аргументів канєшно ні в кого не було, но потом я найшов у міській бібліотеці книжку з правилами фудбола
як щас помню це був чомусь перевод з чеської, ібо в совєцком союзє справедливо щитали, шо у фудболі розбираюцця усі - від бабок, шо продають сємочкі до професорів-астрофізіків
карочє, для тих, в кого такої книжки не було (пишу почті по памняті):

1) в момент ісполнєнія пеналькі ігрок самособою находицця біля мняча, воротар самособою у воротах (на лінії, двігаясь тіки вправо-вліво, шаг вперед - растрєл на мєстє)
остальні ігроки обох команд кучкуюцця біля сільради за межами штрафної площадки (не менче як за 9 м від мняча, шо оприділяєцця спеціально нарисованою дугою)
2) удар має бути направлений вперед, тоість в напрямку воріт (шо кагбе логічно)
3) мняч щитаєцця в ігрі; після цього воротар чи ігроки обох команд можуть бігти до мняча і пиздячити ним в любих направлєніях
4) ігрок, шо ісполняв 11-метровий удар може повторно ударить по мнячу тіки після того як мняч торкнецця іншого фудболіста (в т.ч. воротаря) або штанги-перекладини
5) післямаччеві пенальки розігрувать нізя

кажуть шо це не ізобрєтєніє кройфа сотоваріщі, а якогось бельгійського ігрока за 25 років до того
однажди це пробували ісполнить ігроки арсенала робер пірес і тьєрі анрі, но пока два жабоїда щолкали клювіками, защітнікі спіздили мняч зпід носа

(no subject)

© marek raczkowski