diversey_ua

в дєцтві коли ше не було інтернета, а куркулятори були більші чим тепер компутори, я любив читати книшки
я читав сідя, льожа, стоя, в транспорті, під партою в школі, зранку, вдень і вечером, а іногда даже вночі
мама моя (вчителька на мінуточку) казала, шо других дітей нада підганяти до книжок, а мене навборот - відганяти
а коли нас на літо висилали в ~~сібірь~~ село, то бабця не могла нарадуватись, який я чемний і спокойний - кинув на лужайкі під хатою якись коврик, завалився книшками і можна було за мною не слідить, я тіки передвігався з ковриком і книжками согласно двіженію сонця, шоб в тіні находицця всьо врем’я іменно

а ше я постійно читав при прийомі піщі, за шо постоянно получав спочатку вербально, а потом, коли слова перестали до мене доходити, і фізічєскі по пальцях
коли я намірявся лізти з книшкою за стіл, батя дивився на мене таким іспєпєляющим взглядом, шо я ховав літературу від гріха подальше
но читати мені не переставало хотітись, тому я читав всьо, шо попадало в моє поле зрєнія - всякі етікєтки і тому подобні безсмислєнні набори букв
вопшем ізбавицця від вредної привички я не міг

особенно я любив читать кулінарні книшки
в нас була одна, іздана ше дето в 60-х роках, і там було багато непонятних (для мальчіка, вироставшого в епоху цвітущого застоя і зачатків перестройки) слів
чесно кажучи я даже не завдавав собі труда фантазірувать шо воно таке

главні три такі слова це:

• капєрси
• анчоуси
• артішокі

і хоть зараз мої кулінарні здібності слєгка ггг виходять за рамки жареної картошки і хліба сосмаслом (любиме кстаті блюдо в дєцтві), я і зараз не увєрєний шо правильно уяснив, як виглядять ці икзотічєскі продукти