diversey_ua

у школі на уроках труда учитель михайло михайлович обично просто давав нам мняч
ми ішли іграть у футбола, а він ішов пить водку з учителями фіскультури ігорьом івановичом і ше одним, імені якого я непомню, бо він наш клас не вчив
із сопцтвєнно труда я помню тіки випилювання лобзіком і мучітєльне же випилювання напильніком губ для плоскогубців із цельного бесформенного куска чугуна ггг

а однажди очевидно в порядку обміну опитом нас поміняли з дєвочками
уж не знаю чим вони там занімались, бо думаю шо мняч, лобзік і напильник їм давать було протівопоказано
зато шо там робили ми я помню прекрасно

- во-первих ми учились робити салад вєнігрєд (який я нелюбив ше з дєцкого садіка)
марія григорівна, наша керівничка (іменно вона і вела ці уроки) казала шо даже с’єдобно получилось (врала наверно)
- во-вторих, ми вишивали хрестиком якісь квіточки-листочки
всьо нужне для цих занять (продукти і нитки) треба було приносити канєшно із дому

но самим крутим і несомненно важним заняттям було штопання носків
навряд чи современні діти знають як це робицця, но в тяжолі савєцкі часи ці навички напевно були набагато актуальніші
носок надівався диркою доверху на лампочку, а в самих крутих були спеціальні такі тіпа грибки, бо лампочка ж може тріснуть і потреба в штопанні носка нємєдлєнно відпаде
потом нада було густо-густо нитками шить спочатку ~~з сєвєра на юг~~ зверху вниз, а потім зліва направо
нитки і порвані носки тоже треба було мати з собою

досіхпор ржу коли вспоминаю як мама рвала полностю здорові носки, шоб було шо зашивать на уроках