diversey_ua

не знаю чи багато з моїх френдів слухає таку бяку, яку в основному слухаю я
гадаю, шо відсотків 5% в кращому випадку
хоча я слухаю і більш "цивільну" музику, не настільки важку для сприйняття "пересічною людиною"
отже, напишу пару слів про деякі альбоми 2006 року, які поповнили мою фонотєку, може комусь буде цікаво
очікую порад і від вас - я напевно багато пропустив

отже, вйо!

drudkh - blood in our wells - чудовий атмосферний блек від паралельного проекту учасників харківської команди hate forest
як завжди, знайти шось на українських сторінках про свої таланти важко, а от оглядачі на сайтах www.metal-archives.com або www.darkside.ru не скупляться на найвищі оцінки
тексти до пісень написав один маловідомий український поет з псевдонімом "кобзар" ~:-{
щось менш пафосне (от не люблю я це слово) там не підійшло б
в комплексі - шедевр, burzum навіть близько не стоїть

in flames - come clarity - останній альбом засновників (одних з...) мелодійного дету т.зв. гьотеборзької школи з поважним нахилом в ню-метал
як я сам переконався на їх концерті, новий саунд додав їм прихильників серед американських тінейджерів, хоча можливо, що частині старих фанів це не дуже сподобалось (як мені наприклад)
хоча, треба визнати - альбом сильний, і пару пісень засідає в голові після першого прослуховування (це всього лиш показник хітовості - соромно зізнатись, але britney spears мені теж запам'ятовується іноді)

mastodon - blood mountain - відносно нова група, хоча це вже їх третій LP
я зацікавився ними, коли почув orion у їх виконанні на metallica's master of puppets revisited
їх стиль важко описати одним словом (я взагалі не спеціаліст у класифікації і навішуванні ярличків), кажуть, шо то прог-метал
я чесно не знаю, я просто слухаю
барабани мені особливо подобаються (я сам трохи стукав, але так я б точно не збацав, то вже якийсь джаз чи шо)

samael - era one - в принципі, цей подвійний альбом це випуск записаних раніше пісень. які не ввійшли на reign of light
кому подобалось електронно-індустріальне звучання, котрим група захопилась на останніх альбомах, той з цікавістю послухає
фанати старого блекового саунду можуть не турбуватись

amorphis - eclipse - новий вокаліст каші не зіпсував і альбом слухається на одному диханні
тексти переважно базуються на народному епосі "калевала", тобто є певний натяк на концептуальність
звучить то всьо трохи попсовенько, але такі вже тенденції - люди старіють, міняються і музика, котру вони грають, змінюється теж

my dying bride - a line of deathless kings - класики думу не зраджують собі і своїй публіці
наступний класний альбом, з одного боку не схожий на інші, і в той самий момент сплутати їх з кимось просто неможливо
вокаліст ричить мало, а коли він цього не робить, то його чистий вокал наркомана в стані ломки - просто фірмова марка, і, на відміну від згаданих вище amorphis, уявити my dying bride без аарона стейторпа неможливо
правда я ще в глибині душі продовжую сподіватись, що вони колись повернуть скрипку...

moonspell - memorial - португальські думери записали черговий непоганий альбом
потужній гроулінг, який чергується з чистим вокалом, жирні рифи, цікаві інструметальні вставочки між композиціями, красиві мелодії - все на своєму місці
але другого wolfheart вони вже скоріш за все не запишуть
а шкода...

lacuna coil - karmacode - мене особисто трохи розчарувало полегшення саунду
тим не менше, альбом італійців можна назвати хорошим, хоч він і звучить більш альтернативно, а думу в ньому майже не лишилось
особливо, як і на попередніх роботах, тішить вокал, особливо в тих місцях, де жіночий і чоловічий змінюють один одного - співати італійці таки вміють
кавер на enjoy the silence від depeche mode - дуже добре

katatonia - the great cold distance - черговий випадок "опопсіння" колись хорошої думової команди (в сенсі - колись думової, хорошою katatonia залишається і надалі)
депресивний рок, який вони грають зараз, зумовив навіть порівняння з tool, що, як на мене, зовсім непогано, хоча 10 років тому, слухаючи їх brave murder day, я б ніколи в таке не повірив
ну, я теж не такий самий, як тоді...

theatre of tragedy - storm - хоч то і не схоже на старі альбоми, як заявлялось перед випуском, але і тупої електроніки, від якої тошнило в двох попередніх релізах, майже не лишилось
нову вокалістку по голосу важко відрізнити від лів крістін, якщо не знати наперед
альбом непоганий, але то далеко не шедевр

tool - 10000 days - ну раз я вже згадав групу, то згадаю і альбом
тим більше, що таких альбомів в цьому році багато не було
всьо дуже складно, наворочено, психоделічно і інтелектуально - коротше, з першого разу не в'їдеш (хто хоче "такого же, но бєз крильєв" - слухати a perfect circle)

pearl jam - pearl jam - останній альбом єдиної групи з "великої гранджової четвірки" (pearl jam, alice in chains, nirvana, soundgarden), яка продовжує існувати
шо тут сказати - в своєму стилі їм рівних практично нема
минулого року голосування в usa today назвали їх кращою американською групою всіх часів, з чим я б може і посперечався, якби не боявся бути необ'єктивним (в мене є інші фаворити, котрих читачі usa today очевидно не слухають)
треба теж сказати, що наживо pearl jam - це круто
кажуть, що вони кожний свій виступ відпрацьовують як останній (з чим я безперечно погоджусь, бо мав приємність переконатись в цьому сам)

я і так нашкрябав більше, ніж планував, тож тут ще пару альбомчиків, які видались цікавими
iron maiden - a matter of life and death
red hot chili peppers - stadium arcadium
therapy? - one cure fits all
sepultura - dante XXI

хто зміг дочитати до кінця - дякую за увагу