diversey_ua

якось я викладав сценку о врєдє наркотіків
а от як воно всьо начиналось

rускоє rадіо продолжає доставлять
двоє вєдущіх травлять шото за спутнікове тв і обсуждають антену якось чудернацької форми
вєдуща:
оні навєрно чєрєз нєйо общяюцца с космосом
вєдущій:
я думаю, глубоко дальше чєм с космосом

я чуть в сугроб не заїхав...


ну це було юморістічєскоє оцтуплєніє, а тепер про polskie radio

єсть у нас тут така радіостанція, де від щодня від 5 до 7 тьотька по імені луция сліва веде свою програму, на відміну від двох інших польських радіостанцій, ніібічєскі нетолерантну, протів євросоюза, протів москалів, німців, жидів і всіх остальних врагів, шо окружають ойчизну
в неї в програмі також щодня там має свої 15 мінут слави нєкій ян сордиль, тіпа журналіст, тіпа історік
свої так називаємі мислі він облєкає в таку форму, шо на половині речення починаєш тіряцця шо ж іменно мав ввіду автор
в дєцтві його навєрно сильно обідили українці, потомушо часто він згадує їх дуже нєхарашо, особєнно коли мова заходить про волинь, упа і бандерівців
одного разу він умудрився назвати українців "монструазною нацією"
я вже пару раз поривався звонить, но мене остановляло то, шо пан сордиль вєщає прямо з польщі, а здєшня провадзонца виключає нафіг всіх, хто шото пробує сказать протів

ну вопшем сьогодня він говорив про газ
довго говорив про то, шо уже знає пів-жж - об’єми, ціни, контракти, бла-бла-бла...
а потом сказав шото вроді, шо тіпа щас уже українці не можуть (в смислі не мають права) попустити маскалям, бо тут вже не йдеться про торгівлю, а про бажання росії принизити україну
а українці не дозволяють себе принижувати так, як ми, - закінчив він
така оцінка від, условно говоря, ворога, це канєшно лєстно, но подивимось

і сніцца нам нє рокот космодрома
нє ета лідяная сінєва
а сніцца на могілкє у "газпрома"
зєльоная зєльоная трава 

© cagle.com


продовжуємо обговорення ситуації в секторі газа
слово для виступу надаєцця ідеологині сексуального націоналізму і націоналістичної сексуальності олександрі sasha_shlo


лагiдно летiли небом палестинськi ракети. вони пливли, немов лебiдi. весело проносилися помiж хмарками, мимохiдь вiдбиваючи ранкове сонечко.

побачивши їх здалеку, iзраїльськi трудящi радiсно усмiхалися. робочi визирали з вiкон фабрик, а селяни переставали орати i довго дивилися ракетам у слiд.

усi вони знали: це - подарунок вiд їхнiх братiв, трудящих палестини, що героїчно борються проти iзраїльського iмперiалiзму, за визволення трудового люду тель-авiвщини.

не радiли ракетам лише гнобителi, соцiальнi паразити - iзраїльськi помiщики та капiталiсти, що звикли безнаказано пити пiт i сльози трудящих. вони злосно стискали зуби i з ненавiстю шепотiли: "терористи!" але їх нiхто важе не слухав.

цiлий день абрам кацман та ісак рабинович жали пшеницю на панщинi. втомилися... та не спочивать пiшли в снопи, а пошкандибали вивчати революцiйну лiтературу.

обидва - бiднi крiпаки. абрам - вже старий. сиве волосся паде на плечi. гiркi зморшки вкрили обвiтрене обличчя. 60 рокiв проробив вiн на панщинi - з тих пiр, як утворилася iмперiалiстична держава ізраїль. 60 рокiв знущань з боку капiталiстiв, всiляких принижень... йому б тепер вiдпочити, пiти на пенсiю, та де там! не вiдпуска пан, хайм шнiцельман.

продовження... 

давно сюда ничего не писал, да и вообще ничего не писал в том числе стихов, ибо рука не опускается что нибудь писать, когда такое твориться на дворе

це пише поет едуард shliapnikov, на якого сьогодні навели френди essetil i scottishkot
з горєчью признаю шо завідую його таланту чорною нєнавістью
от маленькі образці його творчіства

1)
после стольких лет в боях
здравствуй, русская глубинка!
выпала из глаз слезинка
и повисла на бровях

2)
и нет на свете больше счастья
чем после стольких лет борьбы
домой вернувшись постучатся
в знакомый силуэт избы

а слідуючий вірш нє льзя не привести полностю

я вернусь, сверкая бляшкой на своем ремне
даже встречная дворняжка улыбнется мне
путь укажет дым печурки над моей избой
в ноги кинеться дочурка шумною гурьбой

хоть и плакать не серьезно в возрасте моем
горлом в коме встанут слезы, видя отчий дом
нет родимее пената, чем где рос, мужал
дом родной меня в солдаты стоном провожал

все осталось как и было, все как у людей
только крышу покосило от косых дождей
то что крышу покосило - это не беда
все путем мужская сила в доме есть когда

попрошу смолы у ели, заберусь на верх
и смолой замажу щели, станет лучше всех
и красавица, девица за мои труды
поднесет мне коромысло, полное воды

а когда наступит ночька, сядем у реки
будем слушать, как стрекочат в чаще светлячки
и домой вернувшись вместе, стоя на крыльце
я найду губами перси на твоем лице


нравицця? ідіть же і припадіть до родніка іскрєннєй поезії

з.і. навєрняка це віртуал, причом думаю, шо пише група лиць, хоча історія знає і другі приклади

три автомобіліста на тому світі опсуждають хто від чого помєр

італьянець каже:
їду я на свойом ламборджіні, бил п’ян, не вписався в поворот і врєзався в дєрєво

онглєчанін каже:
їду я на бентлі по лондону, а тут дєвушка кросіва проходить, длінні ноги, велика грудь, всє дєла... задивився і в’їбався в стовб

українець:
а я взяв в крєдіт ланос і на слідующий день вмер від голоду

як сообщають нам інформаціонні агєнцтва, у побєди хорватії над онглєчанамі була уважитєльна причина
розслабицця браттям-хорватам поміг опєрний півєц тоні генрі (в еротічєской позє на снімкє)

нєсмотря на хамське повєдєнія англійських кузьмічів, а также огромадне расстояніє між англійським і старохорвацьким язикамі тоні чудєсно одпєл почті весь гімн гостєй lijepa nasa domovino (шо по-нашому значить "прєкрасна наша родіна"), но в процесі всьоже случівся казус
вмєсто mila kuda si planina (не знаю хорвацького, но істочнік утвєрждає, шо це - "ти знаєш дорогая как ми любім твоі гори", таке поетічєскє обращєніє до родіни) він заспівав mila kura si planina, шо той же істочнік переводить як "дорогая, мой пєніс как гора"
сразу після цього сковані прєждє хорвацькі ігроки начали непринуждьонно улибацця і даже дєтішкі, яких виводять на поле команди, хіхікали вовсю

всім ізвєсно чим це закінчилось для англійської зборної - хорвати її успєшно спустили с етой самой гори
хорвацькі фонати уже трєбують мєдаль для гєроя, шо поміг піднять бойовий хуй дух команди і підписують петиції до своєї федерації з прозьбами взять його на работу слєдущим лєтом во врем'я чемпіонату

з.і. пєсня lijepa nasa domovino чудєсно підходить нашим ігрокам, причом даже без перевода, ібо вони давно іграють як трупікі