ах нє знала глупая шо ето просто клічка © "студєнт" в ісполнєнії шуфутінского

[diversey_ua]

я тут шото давно не отмєчався
простіть засранця, но азбуку писать неохота, жду музу

замєсто етого напишу пост про клички
не про боксьорів, як нєкоторі могли подумать, а про то, шо должно буть у каждого уважающого себе шпійона (оні же "ніки" в інтирнеті, оні же "поганяла" самі знаєте де, оні же "псєвдоніми" для скромних пісатєлів)

до мене з дєцтва клички чіплялись поганенько, от тіки з виходом на екрани "гості із будущого" мене ізза схоцтва в імєні і торчащіх ушей (ух, ухів?) кратковрємєнно називали кольою гєрасімовим (шо було підмічено както в комєнтах до дєцкіх фоток)
аж у 10-м класі до мене в гості зайшов друг ромчик пукіш і моя мама, очевидно со скукі, задала йому вопрос: "рома, а ти тоже вдома нічо не робиш, тіки лежиш на дивані, як мій лейба?"
в словарі моєї мами "лейба" не мало ніякого отношенія до ївреїв, а означало вишшу стєпєнь лінтяя і роспиздяя, по сравнєнію з якою ємєля із русскої сказкі казався ударніком соцтруда і стахановцем
роман це запомнив і приніс в школу
правда всі мене так не називали, бо я уже вмів писать колючі стішкі і рисувать обідні карикатури
но коєхто з шкільних друзів кликав мене так ше довго після інстітута

а в інстітуті після першого семестру я рішив постригтись
в мене були патла срєдньої дліни, які валялись на плечах, а спереді достігалі подбородка
путєшествувать в приміських ліпіздрічках і жити в общазі без теплої води з ними було неудобно
і от я пішов до палікмахтєра і здєлав собі єдину возможну в ті тяжолі врємєна причоску
називалась вона "під троєчку"
столь рєзка смєна імєджа взбудоражила моїх друганів, які нємєдля охрестили мене "лисим"
но це тоже не було прийнято всіма, так шо мене звали в основном по імєні (іногда з варіаціямі, тіпа "колян")

даже мій земляк і одногодок олег, який поступив в політєх двома годами позже (бо після тєхнаря) і дав клички половині гуртожитка, не зміг нічо придумать
його варіант "рентгєн", визваний моєю худощавою фігурою, витримав два дня
клички, які він давав іншим були нєсмиваємі і вічні, як тавро на лбу
коли мого друга андрія він назвав "зябликом" навіть андрійова мама була в восторгє: "так симпатично", - казала вона
мого братєльніка він назвав "гарбузом", от я його і досі часом так називаю, і братова жінка тоже (вони з нею в общазі і познакомились)
її ми з братовим кумом (упомянутим више "зябликом") єсєссно називаєм "гарбузихою"

но хватіт о сєбє
які у вас були чи є клички? (кромє ніків само собой)