о спорт ти мір

продовжуєм нєзамисловатий расказ із жизні абітурієнтів
раньше в серіалі...
іногда вечорами ми іграли также і в командні ігри, тіпа фудболу

якось наш чапаєв, п'янствуя з колхозним і сєльскім начальством, ляпнув в поривє ентузазізму, шо мол мої рібята виїбуть вашу колхозну команду (вона іграла толі на першість району, толі області, карочі нє помню, п'яная била)
протрєзвєвши, він пожалів про це сразу же, но нє тут то било - треба було отвічать за базар
і от у бліжайшу неділю на стадіоні села состоявся "матч смєрті"
сначала на поле вийшли спорцмєни фудбольного клуба "мєханізатор" (чи як там його), всі канєшно же у хвормі, з нумерами, і в буццах
потом на поле вилізло зборіщє малалєтніх придурків, форми у нас не було ніякої, палітра цвєтов одєжди була чрєзвичайно широка, а один (вегетаріанець стьопа) даже був у резінових сапогах (ми рішили шо це буде адекватний отвєт на їх буцци)
но в нас були і прєімущєства: чапаєв пообіщав унічтожить всі наші пояснюючі записки, шо ми писали по поводу дєбоша, устроєного какраз після упомянутої ранєє вишньовкі (як положено з разбіванієм стєкла і мордобоєм)
в суботу вечером ми не бухали, а за предидущі треніровкі ми достаточно спєлісь і були настроєні рєшитєльно
кромі того, вияснилось, шо у нас в составі є і полу-професіонали: один із многочіслєнних андріїв іграв за молодьож долинського "нафтовика", закарпатець вася - в мукачівському "спартаку" (якшо я правильно помню), а руслан - вроді би в жидачівському "авангарді"
більша часть нас всіх єсєссно ходила у разні спортівні сєкції (шо було почті нєізбєжно для совєцкіх дітей), так шо страшно нам не було
на воротах у нас був мій однокласник ромка пукіш, який виділявся високим ростом і особою пригучєстю
дєталі я помню слабо, сам я відіграв тіки перший тайм (поіграть хотілось всім, а за бровкою чапаєв у ролі трєнєра держав для нас холодне пиво, спеціально привезене по случаю із обласного центра), рубка була безбожна, селян не спасали даже буцци і щитки, карочє, ми виіграли від них 3-2
радості нашій не було прєдєла, но мєсні затаїли на нас обіду і весь тиждень строїли плани мєсті...

шо було потім ви прочитаєте в слідующому випуску

кому би ето в морду дать...

раньше у нашому серіалі...
радості нашій не було прєдєла, но мєсні затаїли на нас обіду і весь тиждень строїли плани мєсті

правда, нам їх козні стали ізвєсні благодаря одному із завєрбованих нами сільських поцанчєків
в суботу на селі була свадьба - а яка ж свадьба без порядочної драки? от вони і рішили для развлєчєнія напасти на нічо не підозрівающих студіків
а ми в це врємя підбирали собі оружиє самооборони - виламували дрючки і виривали із спинок кроватєй металічні трубки-розпорки
так же ми не забували про важность пропаганди і созданія соотвєцтвующого морального настроєнія срєді бойцов - було проінформіровано, шо каждий, хто не вийде пиздитись, жестоко получить від своїх після боя
настав вечір, ми сиділи в комнаті, спокійно іграли в карти і ждали... дето біля 11 часов у вікно швирнули камінь
ми всі як один зірвались і ламанулись на вулицю - нападающих оказалось чоловік 20, всі у возрасті від "після армії" до 40 лєт
по відімому вони не ожидали такого, тому шо сразу почали тікать, но азарт захватив юниє сєрца ггг і даже самі хилі щитали своїм долгом вломить рагулям от сєбя лічно
портити вечір новій їчейці опщєства ми не стали, так шо брачующієся так і не взнали куда пішли і не вернулись деякі із їхніх гостєй
з чуством виполнєного долга ми вернулись в общагу і з присущою в'юношам нєздєржаностю до утра опсуждали деталі дракі

ждіть останньої серії...