в чєловєкє всьо должно бить прєкрасно: погони, кокарда, ісподнєє © дмб

кому понравилась моя писанина про інституцьку практіку - смєло товаріщі в рило в ногу, айда чітать новий мємуар
етім разом я роскажу вам про то, як ваш покорний слуга получив званіє літінанта воружонних сіл україни
ізвіняюсь, но ізза своєї хаотічєської натури я канєшно не соблюдаю ніякої хронології (потомкі упорядочать, надєюсь)

хто помнить початок 90-х, той знає, шо волна перейменувань затронула не тіки вулиці, проспекти і площаді населенних пунктів - отак і я хоть поступав в львівський політехнічний інститут, но учицця довелось уже в державному університеті "львівська політехніка" (ходили слухи, шо вуз мали назвать державний університет "політехнічна академія", но мислєнно вообразів абревіатуру, передумали)

почті всі знають або догадуюцця, шо таке воєнна кафедра - так от, ми мали "служить" один день на тиждень у львівському політучилищі (щаз це львівський військовий ордєна красної звізди інстітут імені гетьмана сагайдачного), которий находицця на улиці сахарова (раньше суворова)
хоть це було і рядом з нашою общагою, ну буквально 5-10 мінут, но за два роки ми з друззями не особо радували воєнних посєщєнієм - іногда приходилось за прогули звітувать начальству
на жаль (чи тоді для нас - на щастя) служиві пили, п'ють і будуть пить, такшо всьо рішалось полюбовно
деякі воєнні пєдагогі були дуже інтересні
у одного майора популярний в срєдє студентів глагол "клєїть" (обозначающий обично дачу взяткі должносному ліцу з целью получєнія незаслужених оценок) вернувся просто напросто такі до свого пєрвоначального смислу - з завідним упорством він трєбував від нас в качістві оплати клєй канцелярскій полівінілацетатний (в просторєчії пе-ве-а)
поскольку ми були всє как одін хімікі, то носили йому цей клєй трилітровими слоїками
досіхпор не пойму - пив він його чишо... да і стоів той клєй копєйкі (чито тищі купонокарбованців, не помню уже тодішні дєньгі)
інший, старєнькій дєдужко-бєларус, все ніяк не міг научицця виговорювать українцькі команди (тоді какраз почалась мода на свою термінологію) - луччим його перлом було безусловно "видкрываем вогинь! ...нет, вигонь! огонь кароче, йоб вашу мать!"
мєжду прочім, у нас в групі була одна дєвочка, львовская, папа єйний був якимто воєнним, іше із врємьон прикарпацького воєнного округа, і от послав дітьо здобувать ази воєнної наукі
к чєсті наших воєнних наставніків, коли назрівала нужда употрєбіть нецензурну лєксіку, вони всігда говорили: "глушкіна, поді прогуляйся на 5 мінут" і тоді уже одривались в полний рост

далі буде
вольно, разойдісь