Dec. 24th, 2009
(no subject)
Dec. 24th, 2009 07:43 amнатрій хуйовий, башка - повний дубній
лізу тепер похмелицця у барій
водочки стопку собі я налітій
далі у гості піду я до Галій
нєжно її я обніму за талій
ближче притулій і зніму майтнерій
кальцієм я доведу до аргону
Галій за ето мені зробить францій
я гадоліній натягну на стронцій
шоби ніобій її у полоній
Галій росла у селені на фермій
радій їбецця і дуже актиній
бачив таке я лише у цирконій
і у кіно шо привозять з германій
вот уж іссяк в мене весь резерфордій
як ти не тербій а він всьо не встанум
просто нема вже ніяких силіцій
такшо додому бреду унуніллій
бо на роботу вставати у осмій...
умна таблиця, ну шо тут ше скандій
слава тобі, о дмитро менделевій!
(no subject)
Dec. 24th, 2009 03:26 pmдехто пише про грядущі корпоратіви, а я на такому був один раз і то давним-давно
львівська фірма, шо купила наш завод, устроїла шото тіпа похоже
звьозд естради канєшно не було, но ми обійшлись своїми силами
представітєлі зі львова нас не інтересували - серед усіх тих євреїв була тіки одна відносно красіва женщина маша і та заангажирована дірєктором
тому ми налєгли на богатий вибор алкоголя і закусок
боєвая тройка в нас була стабільна, ми давно уже спєлісь і спілісь - кромі мене в неї входив ше один начальнік оддєла микола петрович і главний (он же єдінствєнний) програміст сєргєй аналогічно петрович
ми сіли в кінці стола протівоположному від великого начальства і плавно почали пити, в переривах закусуваючи
після першої пляшки нам стало скучно, ібо нажратись можна в любий день, а на корпоратіві надо наоборот веселицця
в цей час народ почав вилазити з-за столу і внєдряцця в открите пространство в центрі зала, де під музику проізводив танцевальні двіженія
ми, панятне діло, в цьому не участвовали і замітивши інших нетанцюючих лічностей, пригласили їх присоєдіняцця до нашого мєждусобойчіка
це були наші главний енергетик і главний механік
зробили ми це зі злим умислом, ібо ці дєдушкі, недовольні тим, шо всякі гівнюки тут работають начальниками оддєлов, всю дорогу нам вставляли палкі в кальоса і пробували діскрєдітірувати нас в глазах дірєктора
сам дірєктор, побачивши шо вони присіли до нас, підійшов і прєдупрєдив про возможні послєдствія (мене він знав прекрасно, бо два його сини вчились зі мной в політєху, микола петрович важив 130 кг, а сєргєй петрович виписував щомісяця спірт на протірку моніторів)
но дєдушкі не вняли голосу разума і дєло закінчилось плачєвно - з-за стола їх уже винесли
на слідующий день була оперативна нарада і директор з присущім йому жестокім юмором в яркіх акварєльних красках описував проішедше тим, хто на корпоративі відсуцтвував
з.і. в нас був ше один враг - главний інженер, но він був моложе
зато щонеділі ми з ним іграли в залі футбол і валєрій івановіч сістєматічно получав больно по ногам, а іногда і по болєє ценним органам