...

[diversey_ua]

жив собі колись син великого гарун аль-рашіда, і був він нещасливий. пішов він за порадою до старого дервіша. мудрий дід вислухав його і сказав, що важко знайти щастя на цьому світі

— однак, - додав він, - я знаю певний спосіб стати щасливим
— який? - спитав царенко
— надягти сорочку щасливої людини, - відповів дервіш

царенко обійняв старого й подався розшукувати талісман. він довго мандрував, відвідав усі столиці світу, надягав сорочки імператорів, сорочки королів, сорочки короленків, сорочки вельможців. усе було марне - щасливіший він не став. тоді він спробував носити сорочки малярів і поетів, сорочки воїнів, сорочки купців. надаремно! довго блукав отак, марно шукаючи щастя
врешті охопив його розпач, і, вельми смутний, пішов він назад, до батькового палацу. та раптом запримітив він у полі хлібороба, що, весело співаючи, ходив за своїм плугом. 
якщо й ця людина не щаслива, -подумав царенко, - то, мабуть-таки, немає щастя на землі. він підійшов до хлібороба й мовив:

— скажи мені, чоловіче добрий, чи ж ти щасливий? 
— так, - відповів той
— чи є в тебе якесь бажання?
— жодного
— помінявся б ти своєю долею на долю короля?
— ніколи в світі!
— тоді продай мені свою сорочку
— сорочку? та в мене її нема!