ви в атвєтє!

[diversey_ua]

шото вспомнились сьодня мої домашні животні
не везло нам з ними (чи їм з нами)

спочатку були рибки
нічо особєнного - якіто гупії, меченосці і ше шото там
не помню точно, бо мені було років 6
карочє, так вони в тому акваріумі і зварились

потом ми рішили завести хомнячка
перший, якого ми узяли у знакомого знакомого (за рубель как щас помню), не доходя до місця назначення рішив погібнуть гордо і покончив жизнь самоубійством, вислизнувши з моїх слабих дєцкіх рук і кинувшись в лєснічний прольот з 4-го етажа
поскіки це сталось прям зразу після виходу з квартіри торговца живностю, ми вернулись і заплатів ше один рубель, получили слідующу тварючку
цей пожив у нас днів три - малий взяв його вигулять на свіжий воздух, хомік почуяв свободу, кинувся в густую високую рож і бил таков
після таких собитій в домашніх пітомцах нам було категорично відказано


набагато піздніше на новій квартирі у нас в кладовкі завелись гризуни (правда не зовсім домашні) і батя притащив звідкись кішку
кішка була обнаковенна, безпородна, в разноцвєтних пятнах і звали ми її тоже по-простому - мурка
мишей вона ліквідірувала, но в свободне від охоти врем’я лазила по шторах, сцяла по углах і вообще вела себе безобразно
слідующою ж весною вона втекла

дальше у нас був кіт
дєло було на літніх канікулах, я вже тоді був студентом
ми шото відмічали в підгірках вдома у пєті фунтіка
їхня кішка якраз недавно народила купу малишів і я по добротє душевной взяв одного
пока я їхав звідти додому, він сидів у мене на шиї, вцепившись у воротнік фудболки
но мама не обрадувалась такому гостю і була права, бо кіт дійсно оказався дурним на всю голову, тому побув у нас тіки до котячого совєршенолєтія, після чого був сослан на дєрєвню до тітки

нарешті вже устроївшись на роботу, я приніс додому ше одного котика
його папа жив у моїх співробітників і по совмєстітєльству друзів колі да уляни
звали його якось по церковнославянськи - то лі мєфодій, то лі сєрафім, а може пантєлєймон (їм було присуще чуство прекрасного)
кіт був крупний, шерсть довга і вопше прілічно виглядав
в партньорші йому досталась така сама красіва кішка, яка належала опять же нашій бухгалтерші лесі

от одного їхнього наслєдніка я і взяв собі
йому було тижнів три і ходив він ще неувєрєно, іноді смішно падаючи на бік
я тоді читав есе борщака "мазепа. орлик. войнаровський" і не придумав нічо луччого як назвати кота в честь гетьмана
коли мазепа чуток підріс, то став дуже опасним і дєрзкім - попитка погладити його переважно закінчувалась для чужої людини болєзнєними царапінами
а от як до нас приїжжав із новояворівська брат з сімйою, то півторарічний племінник міг спокійно тягати кота за хвіст по підлозі - мазепа тіки хитро прикривав очі
якось раз ми кудась виїжжали і я заніс кота на пару днів до його папаші, такскзть познакомицця
коля і уляна потом розказували шо їхній пантєлєймон всі ці дні просидів за діваном
вопше мазепа був ідєальним котом - воспитаним і чіста плотним
він любив купацця, навчився сцять в унітаз, пітався всім, шо їдять чєлавєкі, особєнно балдів від вареної кукурузи (правда на каклєти, які батя приніс із рабочої столової, кіт подивився як на гавно і їсти їх не став), любив дивицця зі мною тілівізор, напримір фудбол, уважно слідя очами за передвіженієм ігроків і мняча
на вулиці мазепа вів себе благородно, нікуда не бігав, просто ходив по дворі з високоподнятою головою і хвостом трубою
зато сосєдкін пекінес шугався його шокапєц
чуйку він мав тоже дайбог - якшо він зривався з місця і біг до дверей, то можна було бути певним шо от щас прийде хтото із своїх
будучи впринципі полностю домашнім, кіт тим не менше нічуть не був шокіруваний коли батьки вивозили його на дачу
в ньом проснулись інстинкти і мазепа почав вести охоту на разнообразну живность шо водилась на території дачного участка і у блізлєжащіх лєсах
в піщу кіт употрібляв тіки мишок які водились в дачному доміку
остальне - кротів, щурів, бєлочок і кроліків - він просто приносив шоб похвалицця

вопшем шото я завспоминався
коли я вже виїхав ув америку, кота у нас вкрали
перед вікнами квартіри у нас росте вишня і він любив там сидіти
потом сусіцький мальчік розказував шо ішли якісь діти, накинули на нього куртку і унєслі з собою

такоє