ізиді!

[diversey_ua]

якось уже писав про свою манію читання
в опщазі вона нікуда не дівалась і в періоди свободні від розпивання алкогольних напитків разної крєпості я читав усьо шопопало
купувать літературу в більшості із нас не було за шо, тому студенти тягали їх із домашніх бібліотєк або брали читать у тих, кому мама дала гроші на книжки
єсєссно за кожною вистраювалась довга очєрєдь і іноді шоб получить книжку на руки приходилось просить її на ніч з обіщанієм вернуть сутрєца уже прочитаною (благо скорость читання позволяла)

однажди один із знакомих привіз з дому "екзорцист"
як настоящий мітолізд я конєшно увлєкався всякою містікою і тому подобними вєщами, тому упустить возможності заполучить цю ізвєсну книжку я не хотів
желающих було багато і я міг її почитать тіки вночі
в опщазі у нас була блочна сістєма "двойка+тройка", я жив у "тройці", но шоб не мішать кєнтам спать, перемістився у "двійку"
вона була пуста, хотя вопшето там жив пацанчєк тоже з калуша по клічкє болєк, наркаман і мєлкій жулік
пару раз туди пробували когось підселити, но жити з болєком ізза частого стойкого запаха растворітєлів в кімнаті ніхто не хотів
впрочєм він і сам не завжди у нас появлявся, шарячись з друзями-наріками по інших опщагах і гастроліруя по городках західної україни в надєжді кинуть необознаних мєсних жителів на пару доларів при обмєнє валют
понятно шо полєзна площадь не пустувала і після тщатєльної провєрки іспользувалась по разному поводу

от і тоді включивши настольну лампу я примостився в кріслі читати ужасну історію про дємонів
спати хотілось ужасно, но після десяти сторінок відірвацця я уже не міг...

перегорнувши послідню сторінку я рішив піти всьотакі чучуть поспати
погасивши світло в "двійці" я начав двігацця в сторону "трійки" і свого ліжка
но для цього ше треба було пройти маленьки калідорчік між ними, такий тіпа тамбур
каково же било мойо удівлєніє, коли я щолкнувши переключатєльом поняв, шо лампочка там перегоріла

серце зжалось, душа моя наполнілась ужасом і холодний пот заливав глаза
це путєшествіє в 6 метрів було одним із найдовших в моїй жизні

а, да, забув сказати
ввечері я плотно курнув