(no subject)

[diversey_ua]

предметом який вообще не піддавався ніякому ізучєнію була "теорія каталізу"
на лекціях старенький прохвесор жизнєвскій нудним голосом шото там бухтєл як наші касмічеські караблі бороздят простори большого тєатра про всячєскі молєкули, іони і тому подібну мєлюзгу
впрочєм я там був всього кілька раз
на модулях можна було списать хоть коня, жизнєвскій втикав за своїм столом, а всі внагляк катали по четверо з одного конспекта (дето така частка студентів з повними конспектами і імєлась в групі)
впрочєм, це було не так уж і важно - оцінки він ставив орієнтуючись в основному на відвідуванні
тройки получили всі (в т.ч. і я, ібо самі понімаєте...), а пятьорки - ніхто
на щастя до того часу рішили модульні оцінки на екзамені до уваги на брати і я собі канєшно запланірував очередну пятьорку
но не тут то було - дєвки - монопольні хазяйки конспектів, рощитуючи списати і на екзамені, хором рішили тоже заімєть пятьорки і конспекта шоб повчитись мені не дали
"ууу жадні суки", сказав я і пішов од безисходності напився


проснувшись зранку я поняв шо почті проспав
на щастя спав я одєтий ггг тому протерши оченята і закинувши жувачку "шок", від якої у тверезої людини обично зводило чєлюсті, я побіг в напрямку інститута
на бандери я завернув ше в "каменяр" я випив кави і після коротких роздумів ше по піісят
провівши в рідному корпусі мінут 10 в поісках місця проведення екзамену, я накінецьто попав у лабораторію, де уже всі собралісь

многіє собі прецтавляють чим відрізняєцця обична аудиторія від лабораторії
в аудиторіях є парти (ілі лавки) і дошка, як в школі, під партами єсть полки
в лабораторіях парт нема, а єсть один длінний стіл на яком зверху знаходяцця всякі кранікі, мензуркі, пробіркі, чашки петрі і остальна хуєта
полок під столом нема
то, шо тактіка професора змінилась і списати він не дасть, стало ясно в перші пять мінут - жизнєвскій кружив довкола стола як коршун і даже витянути конспекти з сумок удалось не всім дєвушкам
вони поняли шо ловить нєчєго і согласившись на свої попередні оцінки, засобирались додому

на щастя, пока остальні товпились кругом професора, який підписував зачотки, дєвочка оксана, добра душа із франківська, втиснула мені свій конспект, написаний кросівим круглим дєвіч’їм почерком так шо даже мій затуманений взгляд розбирав всі слова

вопшем остались ми сам на сам
жизнєвскій продовжував мотать круги, а я мєдлєнно витягував конспект з-під сраки (нада оддать йому должноє - міг просто стати рядом і тоді точно кранти)
достігши цьої маленької мети, я зауважив шо під столом імєюцця шкафчики і один з них був почті рядом
мєдлєнно і незамітно (тіпа) я підідвинув своє крєсло і запхнув конспект внутрь
мені дуже повезло бо профєсор уже був рядом і хотів убідицця чи не сижу я случайно на конспекті
успокоївшись він ше нєхотя прогулявся кругом стола і сів
тут я канєшно воспользувався паузою, відкрив шафку, розвернув зошит і почав списувать
пару раз дєдушка вставав з місця шоб провірить шо я дєлаю, но я прикривав дверці колєнкой
вопшем за мінут 40 тупого копірування я домучив свої два питання і пішов здавать роботу
мене ждала ше одна неожиданость - жизнєвскій захотів поспрошать мене усно по суті написаного (очевидно він таки підозрював шо я якось умудрився скатати)
но я тоді був ішо молодой, на память не жаловався і помнив то шо написав буквально недавно
такшо всьо закінчилось лучче не придумаєш

правда витянуть конспект із шкафчика не прецтавлялось возможним ібо виходили з лабораторії ми вмєстє
прийшлось його врємєнно оставить, но на слідуючий день уговоривши якогось аспіранта я таки заполучив його обратно і віддав оксані