diversey_ua

зі збірки Ліни Василівни “Річка Геракліта”:

був день як день, як дні усі буденні.
влетіла вість, як ворон у фойє.
вмер Деррідa. але усім до фені.
бо кожен біг і думав про своє.

( Vira Baldyniuk не втрималася: )

( і я не втримався: )

ви вже читали оду написану директором Черкаської обласної телерадіокомпанії «Рось» Михайлом Калініченком на честь новопризначеного губернатора Черкащини Тулуба?

ось збурює черкащину святу
глави указ великої держави
про земляка, світлу землю ту
він посланий здійснити славні справи.

настромлює увесь чиновний рід
представлення іде, в великій залі
в простій промові відчуваєм слід
прабатьківської вічної моралі

пройшов він шлях достойної доби
в зарубках його дух міцнів в надіях
характер загартованим зробив
позиція нортує у подіях.

натура, темперамент, вдача-твердь
створили образ Тулуба, козачий
він енергетику на плечах своїх пер
вугіллям україну всю постачив.

ця праця у нестерп, а він ішов
до слави йшов героєм, став звитяжним
в житті немало труднощів зборов
заскромний, з людьми, як завше, зважний.

тепер черкащина, тепер духовний край
тепер земляцтво буде у контролі
тепер ти наш, ти наший стиль пізнай
і щастям огортай черкаські долі.

у нас надія, певність, мрії плеск
і сподівання з іменем Тулуба
зроби реформи і запали ти блеск
черкаській стороні! вона була, щоб люба!


дозволю собі пародію по мотивах

лиш нещодавно підписав указ
наш президент великої держави
і ось уже є губернатор в нас
здійснити посланий великі справи

чиновників настромлює і пре
в нуртованій усі завмерли позі
духовний край ніколи наш не вмре
пока він буде керувати в змозі

герой-козак, заскромний контролер
хай не зустрінуцця йому невдачі
із блеском і надією тепер
в майбутнє світле разом попиздячим

о збурена черкащино, живи!
шоб ти тепер нам завше люба була!
ну й шо такого шо без голови
зато міцний і працьовитий тулуб

розсипаються
дрібними намистинами
кольоровими

жовтими білими синіми
яскраво-червоними

навіть брунатними

легенькі
добрі й теплі
суворі
подекуди колючі

не вистачить твоїх долонь
їх зібрати



слова поміж тво́їми пальцями
розсипалися намистинами
і на тротуарі асфальтному
валяюцця кульками синіми

зеленими, чорними, білими
червоними й темно-брунатними
якісь з них є добрими й милими,
а деякі - пошлими матами...

усі, що вживаєм сьогодні ми
і ще архаїзми дрімучі...
залиш, не збирай їх долонями
для всіх буде ж лучче

народна забава "накорябай породію на коріфєя" кажись стає популярною
цим разом її начав товаріщ nemyrych, а продовжили trill_i_poot i sikorscki
падлєци замахнулись на святе, а імєнно на ліну костенко
це вам не матіос, сволочі, тому я вас (і себе шоб заодно) гнєвно поріцаю посрєцтвом стіха у фомі опять такі пародії

оригінал 

все більше на землі поетів
вірніше - тих шо вміють римувати
і шкрябають в жежешечку куплєти
замість бур’ян полоти біля хати

корови, вівці, кури, гуси, свині
всіх накорми та приділи вніманьє
то ж нєкогда хазяйствєній людині
тут ізлівать душевниє страданья

но бережіцця, горді лавреати
ше бу́дете розмазувати соплі
найкращий вірш я зможу написати
десь осінню, коли зберу картоплю

ізвєсна переводчиця, а также знаток поезій разних народів, дорогая valcury уже нєвпєрвой викладає загранічні стішкі і їх переводи на понятний язик
це настіки захвативающє зрєліщє, шо ніяк не можна остацця осторонь процесу
ітак перед вами, скопіровані с поста вишеупомянутої юзерки, оригінал і перевод

selecting a reader
first, i would have her be beautiful,
and walking carefully up on my poetry
at the loneliest moment of an afternoon,
her hair still damp at the neck
from washing it. she should be wearing
a raincoat, an old one, dirty
from not having money enough for the cleaners.
she will take out her glasses, and there
in the bookstore, she will thumb
over my poems, then put the book back
up on its shelf. she will say to herself,
"for that kind of money, i can get
my raincoat cleaned." and she will.

© ted kooser


вибираючи читача
по-перше, нехай буде гарною
хай шукає скрізь мої вірші
в найсамотніший час пополудні,
з прилиплим до шиї волоссям,
бо помила голову; носить
плаща, старого й брудного,
бо хімчистка задорога.
вона вийме свої окуляри, і там,
у книгарні, прогортає мою
збірку віршів, поставить назад мою збірку
на полицю. і скаже собі:
“за ці гроші я можу віддати
у хімчистку свій плащ”. і віддасть.

mechetsky

я позволю собі прецтавить вашому вніманію, суду і даже крітікє свій варіант:

вибори читатєля
пусть буде вона сімпатічна і мила
хай творчєство мОє шукає несміло
в глухом одіночєствє в два часа дня
на мокрім волоссі - слєди шампунЯ

бо голову мила... єйо польтєцо
старе і подерте, нужда наліцо -
нема чим платити за чістку хімічєску
і от прямо в лавкє у букіністічєской

одіне очки (в неї слабоє зрєніє),
і бєгло погляне на стіхотворєнія,
шо я сочінив і поставить на місце...
настирливо мисль буде в голову лізти,

шо стоять вони трохи дорогувато
нє лучче ль плаща у хімчістку віддати?
і зробить отак вона всєнєпрємєнно,
оставшіся ж дєньгі потратить на фена...