diversey_ua | Entries tagged with історійки

О побоище иже на Пианѣ въ лѣто 6885 ...Того же лѣта перебѣжа из Синие Орды за Волгу нѣкоторый царевичь именем Арапша, и въсхотѣ ити ратью к Новугороду к Нижнему. Князь же Дмитрей Костянтинович посла вѣсть къ зятю своему къ князю великому Дмитрею Ивановичю. Князь же великий Дмитрей събравъ воя многы и прииде ратью к Новугороду к Нижнему въ силѣ тяжцѣ.

И не бысть вѣсти про царевича Арапшу, и възвратися на Москву. А посла на них воеводы своя, а с ними рать володимерскую, переяславскую, юрьевскую, муромскую, ярославскую. А князь Дмитрей Суждальскый посла сына своего, князя Ивана, да князя Семена Михайловичя, а с ними воеводы и воя многы.

И бысть рать велика зѣло, и поидоша за рѣку за Пиану, и прииде к ним вѣсть, повѣда имъ царевичя Арапшю на Волчьи Водѣ. Они же оплошишася и небрежением хожаху, доспѣхи своя на телѣги своя въскладаху, а инии — в сумы, а у иных сулици еще не насажены бяху, а щиты и копья не приготовлены. А ѣздят, порты своя с плечь спущав, а петли розстѣгавъ, аки роспрѣли, бяше бо им варно, бѣ бо в то время знойно. А гдѣ наѣхаху в зажитьи мед или пиво, и испиваху до пьяна без мѣры и ѣздят пьяни. Поистиннѣ — за Пьяною пьяни!

із спільноти

syogodni

к великому сожалению, в рассказе о св. Александре Невском нам приходится довольствоваться скудными историческими известиями, поскольку летописные известия о лицах и событиях XIII и XIV веков кратки, отрывочны и сухи. в этих условиях, единственное средство сколько-нибудь помочь горю — это самому автору проникнуться глубоким благоговением и любовью к предмету изображения и чутьем сердца угадать то, на что не дают ответа соображения рассудка

цей більш ніж сторічної давності підхід нєкоєго протоієрєя і історика Хітрова позволив йому написати цілу книжку про "святого благовєрного вєлікого князя Алєксандра Ярославіча Нєвского"

впрочєм метод продовжує буть популярним
і не тільки в Рассєї

а канкрєтно про тов. Рюріковіча-Нєвского А.Я. і так називаєме "лєдовоє пойобіщє" ви можете прочитать в спільноті syogodni

Current Music: Elliot Goldenthal - Of Separation

читати

в 1994 році в Гамбії відбувається переворот
військові під проводом лейтенанта Яйя Джамме скидають президента Джавару
ЄС і США перестають допомагати країні і Гамбія опининяється в ізоляції
Джамме встановлює відносини тільки з кількома маргінальними країнами - Кубою, Лівією та Іраном
в країні формується тимчасова військова рада, яка обіцяє відновити громадянський уряд
на референдумі 1996 року 70% відсотків виборців висловлюється за новий проект конституції
згідно її положень щоб стати одним з кандидатів на президентський пост Джамме звільняється з армії і урочисто оголошує, що вибори в країні будуть вільними і демократичними, а в разі програшу він подасть у відставку та покине країну
Джамме лише додає, що в такому випадку країну змушені будуть покинути ще 60 його особистих друзів, запрошених раніше з Куби та Єгипту

єдиних на всю країну пристойних лікарів

вибори Джамме виграє з результатом в 55% голосів
як і наступні в 2001 (53%) та в 2007 (67%)

єсть така історична байка про вибори папи
ну тіпа коли збираєцця конклав з кардіналів і вони рішають хто буде папой
всі канєшно спорять, голосів не хватає, а сроки уже підпирають
а один такий собі кардінал-кандідат в діскусіях не участвує, а ходить з відом умірающого і жалієцця який він хворий
і от всі заїбавшись від безрезультативних діскусій рішають вибрать цього болєзного з ращотом на то, шо він вскорості дасть дуба, а там буде видно
однако після вибрання новий папа рєзко повертаєцця до здоров'я і рєзко дає всім просратись

у зощєнка в "голубій книзі" у качістві цього папи виступає сікст п'ятий (шо був вибраний папою в 1585 і помер в 1590 у возрасті 69 років)
вопше цей папа інтересна хвігура, родився на території теперішньої чорногорії, походив з бідної сім'ї і пас в дєцтві свині
по легенді коли він був ше молодим монахом, то якось встрітив старєющого нострадамуса
той вкляк і поцілував його рясу
на удівльонні взгяди окружающих, пророк заявив, що цей монах стане папою
як папа він щитався досить харошим як на ті часи
хотя він руйнував памятників античних часів, наприклад колони траяна і марка аврелія він іспользував як п'єдестали для статуй петра і павла, але у фінансових і адміністративних вопросах показав себе луччим образом

а в сєрії "прокляті королі" моріса дрюона таким хитрим папою є іван дваццять другий
цей тоже народився в бідній родині башмачніка, но потім вивчився медицині і праву
на конклаві в авіньйоні, коли хранцузький король заїбавшись 2-річним отсуцтвієм папи, закрив кардіналів в соборі, пока виберуть папу
ці падлєци ніяк не могли погодитись (там було кілька фракцій - бургундська кажись, іспанська і італьянська, можу ошибацця, шукати неохота) і тоді король в гнєвє приказав подавати їжу через отвєрстіє в стіні і не позволяв даже виходить надвір, то самою луччою кандидатурою оказався позафракційний кардинал дюез, якому вже було 67 років (на той час - уже поважний вік)
він казався дуже слабим, на засєданія його вже вносили і кардінали желая вибратись нарешті на свободу, ізбрали його папою
цей дєдушка вопше оказався долгожитєлєм і давав жару ше 18 років (1316-1334), дотянувши таким образом аж до 85

вопшем при виборах нада буть осторожним і не недооцінювать суперників

Current Music: Massive Attack - Dissolved Girl

я тут писав у спільноту syogodni про найвищий британський орден "хрест вікторії"

як оказалось, в 1917 році ним нагородили канадського українця пилипа коновала
ви спросите за шо?

за видатні відвагу та командування відділенням під час наступу. перед його відділенням стояло важке завдання зачистки бліндажів та кулеметних гнізд. під його вправним командуванням відділення успішно придушило будь-який ворожий опір, завдавши ворогові значних втрат. в одному бліндажі він особисто заколов в рукопашному бою трьох ворогів та один атакував сімох інших у воронці, вбивши всіх сімох
під час наступу, кулемет на правому фланзі стримував просування, завдаючи відділенню значних втрат. капрал коновал кинувся вперед та ввірвався в дот, знищив кулеметну залогу та забрав кулемет із собою
наступного дня він знову самостійно атакував інше кулеметне гніздо, знищив залогу із трьох чоловік, кулемет та дот гранатами. він один знищив щонайменше шістнадцять ворогів, та доблесно бився протягом двох днів наступу аж до свого важкого поранення

а то всьо матросов да матросов...

нє, ну я панємаю борьба з комісією по моралі і всьотакоє, но коли борци начинають цитірувати «історіка» бузіну і іже с нім, то ето знаєтє лі слішком (ознайомтесь, вам понравицця)

можна подумать шо амін разі, який жив у 16 ст. знав шото про київський двір (кстаті де він взявся?)
чувачок просто переписував ібн-фадлана, який тоже нікада в києві не був
борці з комісією наводять і видєржкі з його трудов, достовєрность яких з точкі зрєнія многіх сомнітєльна

я канєшно не історик, но:

они (русы) прибывают из своей страны и причаливают свои корабли на Атыле - наскіки я помню атил (ітиль) це волга

інтересно звідки це нада приплисти карабльом?

може «історікі» путають русів (которі варяги ілі же нормани, кому як нравиця) з словянами (які потім стали руськими ілі же русічами, тоже кому як нравицця)?
так тоді вони невніматєльно читають ібн-фадлана, який їх чотко разлічає, начиная із заголовка:

это – книга ахмада ибн-фадлана ибн-аль-'аббаса ибн-рашида ибн-хаммада, клиента мухаммада ибн-сулаймана, посла аль-муктадира к царю славян, в которой он сообщает о том, что он сам видел в стране турок, хазар, русов, славян, башкир и других (народов), по части различий их вероучений, истории их царей, положения многих из их дел

впрочєм його свєдєнія про словян тоже дуже інтересні:

еще прежде до царя хазар дошла (весть) о красоте дочери царя славян
итак, он (царь хазар) послал сватать ее, а он (царь славян) привел доводы против него и отказал ему
тогда тот отправил (экспедицию) и взял ее силою, хотя он иудей, а она мусульманка

шо славяни були мусульманами - для мене лічно новость, хоть я канєшно можу ошибацця

даже йакут ібн-абдалах, арапцький гєограф 13 ст., коли составляв гєографічєскій словарь і пользувався для нього записками ібн-фадлана, замічав:

я сам сомневаюсь в таких сообщениях, бегу от них, отрекаюсь перед читателем от ответственности за их достоверность; занес же я их, желая сохранять сведения

спасібо за вніманіє
буду благодарний за поправки, ібо ламеръ есмь